Перші писемні згадки про с. Веприк датуються 1455 р. у книзі П. Клепатського «Очерки по истории Киевской земли. Литовский период»
Назва села походить від слова «вепр» – дика свиня. За іншою версією від імені козака Вепра, який володів цією землею.
Ревізія 1856 р. зафіксувала, що село нараховувало 140 дворів, а селянам належало 58 десятин землі. Населення на той час становило 995 осіб.
На поч. ХХ ст. у селі проживало 2100 осіб. Воно мало статус волосного, у володіння якого входило ще 11 населених пунктів. Землі у приватній власності було 2176 десятин. На той час у Веприку діяла православна церква, церковнопарафіяльна школа, ремісниче училище, було 7 рибних ставів, 5 молочних крамниць, маслобойня, чайна, винна крамниці.
Православна церква святої мучениці Параскеви заснована у кін ХVIIІ ст., після численних перебудов і знищень діє і на сьогодні.
Неподалік с. Веприк знаходиться мальовничий хутір Млинок – пам’ятка археології національного значення, городище скіфських часів.
Відомі мешканці с. Веприк:
К. Г. Стеценко – видатний композитор ХХ ст.
А. П. Александров – радянський фізик, фахівець з атомної фізики й енергетики.
В. І. Косовський – поет, публіцист, громадський діяч Фастівщини.
В. С. Цибуленко – радянський легкоатлет, олімпійський чемпіон у метанні списа.
Б. В. Новіков – доктор філософських наук, професор, член-кореспондент Академії політичних наук України.
Дитячі роки у с. Веприк провела Л. І. Хоролець – перший міністр культури незалежної України.