З давніх-давен село Веприк на Київщині славилося своїми мистецькими талантами. Любов до народної пісні, танцю жила у кожного в душі з дитинства і яскраво виявляла себе при кожній зручній нагоді ще до тої знаменної події, коли у 20-хх рр. минулого століття у Веприку оселився славнозвісний композитор, диригент, музичний педагог і критик, протоієрей УАПЦ К. Г. Стеценко, у селі були організовані і успішно працювали драматичний, хоровий колективи, діяла «Просвіта». З приїздом композитора сільський хор ніби отримав нові крила: саме тут у Веприку вирвались і полетіли у широкий світ мелодії славнозвісних стеценківських пісень «Гей, літа орел», «Ой, прослалась доріженька» та інші. Не одну стежину протоптав веприцький хор несучи українську народну пісню до мешканців навколишніх сіл і містечок. Тому і не випадково проіснував більше 90 років, даруючи глядачам безцінні хвилини народного мистецтва, а нині його традиції продовжує вокальний колектив «Мальви». За свою майстерність хоровий колектив неодноразово нагороджувався багатьма дипломами і грамотами, серед яких важливе значення має Почесна грамота Президії ВР УРСР та нагородження званням народного. Звання народного було присвоєно і танцювальному колективу «Пролісок», який довгі роки ніс глядачам радість і хороший настрій своїми запальними народними танцями. Шкільний оркестр народних інструментів, який налічував більше 40 юних музикантів, часто виступав разом із прославленим хором, вправно акомпануючи співакам.
Хронологічна довідка про культурний розвиток с. Веприк:
Писемні джерела свідчать, що хоровий і драматичний колективи вже існували у 1915 – 1916 рр.
У 1918 р. у Веприку засновано осередок товариства «Просвіта», яке очолив молодий учитель земського училища М. К. Артасевич.
1920 р. – до Веприка у відрядження направлено протоієрея Кирила Григоровича Стеценка.
У 1962 р. на посаду завідуючого клубом прийшла Віра Дмитрівна Бодарацька, яка очолювала його до 1994 р. За роки своєї праці Віра Дмитрівна розвинула Будинок культури до взірцевого рівня: самодіяльна народна хорова капела, оркестр народних інструментів і самодіяльний народний танцювальний ансамбль проводили професійні масштабні виступи та часті гастролі, які були невід’ємною частиною життя Будинку культури села Веприк.
У 1973 р. самодільному хоровому колективу Будинку культури с. Веприк присвоєно звання «народний» і нагороджено Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР. Їх виступи неодноразово транслювали різні телерадіопередачі. Також їздили з виступами в Болгарію, Німеччину, Росію, Прибалтику.
Журнал «Україна» у 1977 році писав: «… а в Будинку культури – таке мистецьке вогнище, яке палахкотить на всю область. У селі два самодільних народних колективи: хор і танцювальний ансамбль. А ще – оркестр народних інструментів, що претендує на це високе звання. Духовий та естрадний оркестри. Драматичний колектив. Перше враження після відвідин Веприківського будинку культури – прикрість, жаль, що не бачив раніш уього того багатства, що не можна охопити за один чи два дні творене упродовж років, десятиліть, – десятками, сотнями людей…».
1990-ті стали важкими роками для художніх колективів с. Веприк через відсутність опалення, дефіцит та загальну кризу в країні.
У 1998 – 2000 рр. при Будинку культури діяв вокальний ансамбль під керівництвом Леоніда Михайловича Сівака, який у 2001 р. очолила Тетяна Іванівна Верховська
У лютому 2019 р. – створено вокальний ансамбль «Мальви» під керівництвом В. Г. Головчанського
Запрошуємо детальніше ознайомитися із світлинами, які підтверджують творчий запал вепричан на виставці “Музичні традиції с. Веприк”, яка діятиме до 31 серпня 2025 р.
